Алгоритм протидії булінгу
АЛГОРИТМ ДІЙ У ВИПАДКУ ПРОЯВУ БУЛІНГУ (ЦЬКУВАННЯ) У ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ
1. Найперше з булінгом треба боротися через його попередження, але ті, хто здійснюють цькування, мають розуміти, що за цим слідує покарання».
2. Якщо дитина стала свідком булінгу в закладі освіти, передусім вона може розказати про це батькам, вчителю, психологу або безпосередньо директору.
3. Дитина може звернутись на гарячу лінію ГО «Ла Страда – Україна» з протидії насильству в сім’ї або із захисту прав дітей, до соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді, до Національної поліції або Центру надання безоплатної правової допомоги.
4. Якщо свідком булінгу став педагог або інший працівник ліцею, то він має повідомити директора ліцею незалежно від того, чи поскаржилась йому жертва булінгу чи ні.
5. Після отримання звернення дитини, відповідна особа або орган інформує директора ліцею у письмовій формі про випадок булінгу.
6. Директор ліцею має розглянути таке звернення та з’ясувати всі обставини булінгу.
7. Надалі директор ліцею має скликати засідання комісії з розгляду випадків булінгу та окреслити подальші дії.
8. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то директор ліцею зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
9. До складу такої комісії можуть входити педагоги, психолог, соціальний педагог, батьки постраждалого та «булера», директор ліцею та інші зацікавлені особи.
10. У разі, якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг, а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України.
ЩО ВАРТО ЗНАТИ І РОБИТИ БАТЬКАМ, ЧИЇ ДІТИ СТАЛИ ЖЕРТВАМИ БУЛІНГУ?
1. Відмовитись від двох крайнощів: стратегії «вирішити все і відразу» – коли батьки йдуть розбиратись з дітьми чи викладачами, і в процесі застосування образ чи фізичного насилля з жертв перетворюють у кривдників. Друга крайність – це ж діти, самі розберуться. Комплекс жертви формується на все життя і дитина може стати патологічною жертвою й у виші, і в робочих колективах.
2. Вислухати дитину і заспокоїти її. Дитина має зрозуміти, що проблема вирішиться. І що її вини у цькуванні немає.
3. Обговорити проблему з третіми особами (іншими батьками, вчителями) – без претензій та відстоювання своєї думки. Дитина може гіперболізувати або перекручувати ситуацію. І насправді в проблемі вона не жертва, а кривдник.
4. Звернутись до керівника навчальної групи, обговорити та стимулювати його провести відповідні виховні години з дітьми.
5. Написати заяву директора ліцею, який має збирати відповідну комісію, яка розглядатиме проблему, і зформує звернення до поліції.
6. Не боятись звертатись до психолога. Часто проблема дитини лежить у стосунках у сім’ї. Вона може калькувати чиюсь роль, особливо, якщо дитина давно є жертвою у своїй групі.
7. Незалежно від дій, що будуть застосуванні у закладі освіти, сприяти підвищенню самооцінки дитини, у тому числі й через створення для неї додаткових соціальних середовищ (інші групи спілкування – наприклад, якісь секції чи гуртки).
ПОРАДИ «ЯК СПРАВИТИСЯ З БУЛІНГОМ»
1. Зберігай спокій і обійди ситуацію.
2. Розкажи дорослому якому ти довіряєш, про те, що трапилося, або повідом про це анонімно.
3. Поговори про це із своїми братами чи сестрами, або з друзями, щоб тобі не здавалося, що ти одинокий.
4. Зателефонуй на «гарячу лінію» 0 800 500 225 безкоштовно зі стаціонарних та 772 мобільних телефонів у межах України.
Мультфільми для школярів, які показують наскільки небезпечна інтернет-залежність. ВІДЕО
Посібник
